КРАСНОГОРІВКА МУЗИЧНА ШКОЛА ДО І ПІСЛЯ
Літо 2014 ... Для жителів маленького металургійного містечка Красногорівка це літо стало особливим - по-справжньому страшним, військовим, руйнівним. Ми ніколи не думали, що ЦЕ дійсно може стати реальністю. А ми станемо героями цієї жорстокої реальності ...
11 липня 2014 року - перші смерті і руйнування сусіднього містечка Мар'їнка, ... 13 липня 2014 року - Красногорівка теж дізналася, що таке руйнування і смерть ...
У будівлі нашої музичної школи в підвальному приміщенні є старе бомбосховище, яке за давністю років було дуже занедбаним, сирим та захаращеним. Своїми силами разом з місцевими жителями ми все розчистили, відкрили запасний вихід, і 28 людей знайшли там укриття у ці дні. Кожен наступний день перекреслював всі наші плани мирного життя: ми готувалися з дітьми приймати участь у Дні міста і Дні металурга - 18, 19 20 липня - страшно згадати: води - немає, електрики - немає, магазини закрилися, транспорт не ходить ні в якому напрямку.
І ось настав для нас дуже страшний день - 21 липня ...
День пережили, від бомбосховища далеко не відходимо ...
20.00 год. - Спускали просушене ліжко у підвал і о 20.15 год. миттєво пролунали залпи градів над головою. Перші залпи лягли в наш квадрат...
Запасні двері не встигли закрити і гаром заповнилося все приміщення внизу.
Вибуховою хвилею закинуло в підвал 10 річну дитину і 60-річну жінку - слава Богу, залишилися живі. Всі зібралися в підвалі, оглянули всіх - всі живі! Поки провітрювали приміщення на вулиці стемніло і всіх руйнувань ми перевірити не змогли.
Вранці 22 липня при огляді приміщення стало просто страшно: стіна пробита, снаряд, який розірвався, лежав на другому поверсі в шкільному туалеті, вікна, рами - розбиті... Дах... описувати і згадувати дуже складно!
Довго приходили в себе і дякували Господу та дереву, яке прийняло удар на себе.
А потім - вигрібали скло, затягували плівкою вікна.
За свої кошти купили матеріал: відновили дерев'яне перекриття на даху і затягнули зруйновану частину (150 м2) даху плівкою...
Минуло майже два роки, а ми продовжуємо забивати вікна плівкою і збирати воду з даху руками, щоб вода не потрапила в класи. Нам потрібно зберегти для дітей і приміщення, і інструменти, і можливість вчитися. Тим більше, що в цьому є дуже велика необхідність! Нам дуже потрібна допомога!
Для маленької, але дуже сильної Красногорівки, цей період поки що (на превеликий жаль!) не закінчився. Але це місто вистоїть. Тепер ми це точно знаємо!
11 липня 2014 року - перші смерті і руйнування сусіднього містечка Мар'їнка, ... 13 липня 2014 року - Красногорівка теж дізналася, що таке руйнування і смерть ...
У будівлі нашої музичної школи в підвальному приміщенні є старе бомбосховище, яке за давністю років було дуже занедбаним, сирим та захаращеним. Своїми силами разом з місцевими жителями ми все розчистили, відкрили запасний вихід, і 28 людей знайшли там укриття у ці дні. Кожен наступний день перекреслював всі наші плани мирного життя: ми готувалися з дітьми приймати участь у Дні міста і Дні металурга - 18, 19 20 липня - страшно згадати: води - немає, електрики - немає, магазини закрилися, транспорт не ходить ні в якому напрямку.
І ось настав для нас дуже страшний день - 21 липня ...
День пережили, від бомбосховища далеко не відходимо ...
20.00 год. - Спускали просушене ліжко у підвал і о 20.15 год. миттєво пролунали залпи градів над головою. Перші залпи лягли в наш квадрат...
Запасні двері не встигли закрити і гаром заповнилося все приміщення внизу.
Вибуховою хвилею закинуло в підвал 10 річну дитину і 60-річну жінку - слава Богу, залишилися живі. Всі зібралися в підвалі, оглянули всіх - всі живі! Поки провітрювали приміщення на вулиці стемніло і всіх руйнувань ми перевірити не змогли.
Вранці 22 липня при огляді приміщення стало просто страшно: стіна пробита, снаряд, який розірвався, лежав на другому поверсі в шкільному туалеті, вікна, рами - розбиті... Дах... описувати і згадувати дуже складно!
Довго приходили в себе і дякували Господу та дереву, яке прийняло удар на себе.
А потім - вигрібали скло, затягували плівкою вікна.
За свої кошти купили матеріал: відновили дерев'яне перекриття на даху і затягнули зруйновану частину (150 м2) даху плівкою...
Минуло майже два роки, а ми продовжуємо забивати вікна плівкою і збирати воду з даху руками, щоб вода не потрапила в класи. Нам потрібно зберегти для дітей і приміщення, і інструменти, і можливість вчитися. Тим більше, що в цьому є дуже велика необхідність! Нам дуже потрібна допомога!
Для маленької, але дуже сильної Красногорівки, цей період поки що (на превеликий жаль!) не закінчився. Але це місто вистоїть. Тепер ми це точно знаємо!