ПРОЕКТ «ВІДДІЛЕННЯ ХРОНІЧНОГО БОЛЮ ДУ «ІНСТИТУТУ НЕЙРОХІРУРГІЇ ІМ. АКАД. А.П. РОМОДАНОВА НАМН УКРАЇНИ»
Обґрунтування проекту
У чому полягає проблема хронічного болю для людини і суспільства?
Стан справ в Україні.
Згідно з епідеміологічними дослідженнями хронічним болем в Європі страждають від 6 до 8 відсотків населення. У перерахунку на населення України це складає сотні тисяч пацієнтів, багато хто з яких вимушений оформляти групу інвалідності, переходити на легшу роботу, часто перебувати на лікарняному листку. Суспільство та сім’ї хворих несуть важкий тягар витрат, пов’язаних з лікуванням хронічного болю.
Медицина болю (pain medicine або pain management) – новий напрямок у медицині, що бурхливо розвивається в країнах з розвинутою економікою протягом кількох останніх десятиліть і характеризується об’єднанням підходів і зусиль різних медичних спеціальностей з метою полегшення страждань і поліпшення якості життя хворих, які живуть з болем.
Методики медицини болю довели свою ефективність при різних формах головного й лицевого болю, болях після травм хребта і операцій на ньому, посттравматичних болях верхніх і нижніх кінцівок, інших видах невропатичного болю (радикулітах без стиснення нервових корінців, діабетичній невропатії, постгерпетичній невралгії), болях після ампутації кінцівок, болю при онкологічних захворюваннях, хронічних тазових болях. Особливої ваги проблема хронічного болю набула в нашій державі з початком бойових дій внаслідок агресії Російської Федерації на сході України. Велика кількість поранених та потерпілих як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення, обумовлюють необхідність створення комплексної системи реабілітації таких пацієнтів, суттєвою складовою якої є лікування хронічного посттравматичного болю.
Впровадження в практику методик медицини болю дозволяє розширити спектр лікувальних процедур, у тому числі в нейрохірургії, і надавати допомогу пацієнтам, що мають дошкульний біль, але яким не показане або протипоказане традиційне лікування. Методики, які застосовує медицина болю, є малоінвазивними (нетравматичними), у переважній більшості виконуються амбулаторно («хірургія одного дня») і мають меншу собівартість порівняно з «великою» хірургією при одночасно доведеній клінічній ефективності.
На сьогоднішній день в державній системі охорони здоров’я Україні, на відміну від переважної більшості постсоціалістичних і пострадянських країн, не створено жодного відділення хронічного болю. Є спроби розв’язання проблеми кількома фахівцями-ентузіастами в кількох приватних клініках.
Створення відділення хронічного болю в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України». Які можливі наслідки для хворих та суспільства?
Метою створення відділення хронічного болю є розвиток і впровадження в українську медичну практику і забезпечення доступності новітніх принципів медицини болю, засобів і методів знеболення.
Впровадження в практику методик медицини болю дозволяє розширити спектр лікувальних процедур, у тому числі в нейрохірургії, і надавати допомогу пацієнтам (збільшити кількість пролікованих хворих), яким не показане або протипоказане традиційне нейрохірургічне лікування. Як показують наведені нижче дані, від розвитку медицини болю на базі Інституту нейрохірургії користь матимуть: 1) пацієнт, який позбавляється страждання; 2) установа, яка розширює спектр своєї допомоги, що охоплюватиме ті види патології, які не були предметом уваги традиційного нейрохірургічного лікування; 3) суспільство, яке виграватиме від повернення хворих до активного життя й праці.
Нижче нами відібрано декілька видів болю, які найчастіше зустрічаються в клінічній практиці (головний біль, тригемінальна невралгія, спінальний біль, біль при онкологічних захворюваннях, спастичність, хронічний тазовий біль), і у вигляді таблиці показано, які переваги дає впровадження методів медицини болю (таблиця 1).
Що потрібно для створення відділення хронічного болю?
На сьогоднішній день створення підрозділів для лікування хронічного болю в лікувальних закладах державної форми власності стримувалося необхідністю придбання й встановлення в одному операційному блоці вартісного обладнання для проведення процедур медицини болю.
Як показано в таблиці 2, вартість необхідного обладнання складає близько 300 тисяч євро.
Розв’язанням проблеми може бути співпраця з благодійними організаціями та фондами. Враховуючи відсутність державного фінансування придбання медичного обладнання, саме об’єднання зусиль медичної спільноти, небайдужої громадськості і соціально-орієнтованого бізнесу може стати запорукою, що громадяни України одержать сучасну медичну допомогу відповідно до кращих світових стандартів.
У чому полягає проблема хронічного болю для людини і суспільства?
Стан справ в Україні.
Згідно з епідеміологічними дослідженнями хронічним болем в Європі страждають від 6 до 8 відсотків населення. У перерахунку на населення України це складає сотні тисяч пацієнтів, багато хто з яких вимушений оформляти групу інвалідності, переходити на легшу роботу, часто перебувати на лікарняному листку. Суспільство та сім’ї хворих несуть важкий тягар витрат, пов’язаних з лікуванням хронічного болю.
Медицина болю (pain medicine або pain management) – новий напрямок у медицині, що бурхливо розвивається в країнах з розвинутою економікою протягом кількох останніх десятиліть і характеризується об’єднанням підходів і зусиль різних медичних спеціальностей з метою полегшення страждань і поліпшення якості життя хворих, які живуть з болем.
Методики медицини болю довели свою ефективність при різних формах головного й лицевого болю, болях після травм хребта і операцій на ньому, посттравматичних болях верхніх і нижніх кінцівок, інших видах невропатичного болю (радикулітах без стиснення нервових корінців, діабетичній невропатії, постгерпетичній невралгії), болях після ампутації кінцівок, болю при онкологічних захворюваннях, хронічних тазових болях. Особливої ваги проблема хронічного болю набула в нашій державі з початком бойових дій внаслідок агресії Російської Федерації на сході України. Велика кількість поранених та потерпілих як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення, обумовлюють необхідність створення комплексної системи реабілітації таких пацієнтів, суттєвою складовою якої є лікування хронічного посттравматичного болю.
Впровадження в практику методик медицини болю дозволяє розширити спектр лікувальних процедур, у тому числі в нейрохірургії, і надавати допомогу пацієнтам, що мають дошкульний біль, але яким не показане або протипоказане традиційне лікування. Методики, які застосовує медицина болю, є малоінвазивними (нетравматичними), у переважній більшості виконуються амбулаторно («хірургія одного дня») і мають меншу собівартість порівняно з «великою» хірургією при одночасно доведеній клінічній ефективності.
На сьогоднішній день в державній системі охорони здоров’я Україні, на відміну від переважної більшості постсоціалістичних і пострадянських країн, не створено жодного відділення хронічного болю. Є спроби розв’язання проблеми кількома фахівцями-ентузіастами в кількох приватних клініках.
Створення відділення хронічного болю в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України». Які можливі наслідки для хворих та суспільства?
Метою створення відділення хронічного болю є розвиток і впровадження в українську медичну практику і забезпечення доступності новітніх принципів медицини болю, засобів і методів знеболення.
Впровадження в практику методик медицини болю дозволяє розширити спектр лікувальних процедур, у тому числі в нейрохірургії, і надавати допомогу пацієнтам (збільшити кількість пролікованих хворих), яким не показане або протипоказане традиційне нейрохірургічне лікування. Як показують наведені нижче дані, від розвитку медицини болю на базі Інституту нейрохірургії користь матимуть: 1) пацієнт, який позбавляється страждання; 2) установа, яка розширює спектр своєї допомоги, що охоплюватиме ті види патології, які не були предметом уваги традиційного нейрохірургічного лікування; 3) суспільство, яке виграватиме від повернення хворих до активного життя й праці.
Нижче нами відібрано декілька видів болю, які найчастіше зустрічаються в клінічній практиці (головний біль, тригемінальна невралгія, спінальний біль, біль при онкологічних захворюваннях, спастичність, хронічний тазовий біль), і у вигляді таблиці показано, які переваги дає впровадження методів медицини болю (таблиця 1).
Що потрібно для створення відділення хронічного болю?
На сьогоднішній день створення підрозділів для лікування хронічного болю в лікувальних закладах державної форми власності стримувалося необхідністю придбання й встановлення в одному операційному блоці вартісного обладнання для проведення процедур медицини болю.
Як показано в таблиці 2, вартість необхідного обладнання складає близько 300 тисяч євро.
Розв’язанням проблеми може бути співпраця з благодійними організаціями та фондами. Враховуючи відсутність державного фінансування придбання медичного обладнання, саме об’єднання зусиль медичної спільноти, небайдужої громадськості і соціально-орієнтованого бізнесу може стати запорукою, що громадяни України одержать сучасну медичну допомогу відповідно до кращих світових стандартів.